Твір-роздум на тему: «Мова – душа народу»

Сообщество

Твір на тему: «Мова – душа народу»

Доти живе мова, доти живе й народ. Мова – це справжня духовна та культурна скарбниця, яка на протязі століть вбирала в себе надбання певного нації, певного етносу. Гострі прислів’я, мудрі приказки, мелодійні слова та цілі конструкції, чудові пісні та влучні жарти і анекдоти. Все це є справжньою окрасою мови, як засобу комунікації та спілкування між людьми.

Нещодавно в засобах ЗМІ потрапила на очі історія, коли під час мандрівки Японією українським туристам просто на вулиці вдячно вклонялася старенька бабуся в кімоно. Виявилось, що під час буремних подій 1917 року їй довелось жити в різних країнах світу, де не було нікого, хто б розмовляв українською мовою. Аж тут раптом на вулиці одного з японських міст вона побачила своїх земляків. Сльози рясно закапали з її очей від зачарування та краси рідного слова. Більш того навіть в нас час, коли мешкає десь за кордоном все одно здатність почути наживо рідну мову це приємна непересічна подія. Одне рідне слово здатне підняти настрій та бойовий дух.

Мова інколи може виступати в якості справжньої чарівниці, адже їх під силу перетворити ледь знайомих нам людей в вірних товаришів та друзів. Лишень варто підібрати потрібні слова. Мовою легко можна об’єднати, згуртувати людей в єдину спільноту задля донесення до їх відома певних ідей та спільних дій.

Втім, варто зазначити, що не завжди люди по-справжньому цінують мовну скарбницю, до якої в них є доступ. Майже кожного дня ми свідомо чи ні забруднюємо чисту мову іноземними словами та виразами, а то й зовсім забуваємо її. Мовна скарбниця нашого народу постійно поповнюється різним фонетичним мотлохом, а замість нього справжні перлини просто викидаються на смітник. На жаль, люди починають цінувати власну мову тільки тоді, коли опиняються на чужині або тоді, коли мова, на жаль, вмирає…

Мова – духовна зброя народу. З,гадаймо історію: в усі віки загарбники після захоплення певних земель перш за все обмежували використання поневоленого народу. Немає мови – нема й нації. Землі його захоплені, а культурі та духовні цінності нівелюються. Така собі культурна експансія. Народ без мови все одно що будинок без надійного фундаменту – повіяв сильний вітер, і люди-цеглинки етносу розлетілись пор всьому світі. Саме тому у всі віки діячі культури та особливо літератори активно працювали над тим, аби наша рідна українська мова весь час поповнювалися новими яскравими перлинами.
Уважаемые пользователи сайта 12 баллов! Осставляя коментарий, положительный или отрицательный, придерживайтесь простых норм приличия. Оскорбление и угрозы в адрес посетителей сайта, ненормативная лексика, унижающая человеческое достоинство - без придупреждения удаляются!


 -->