Твір на тему: «Завжди залишайся людиною»

З дитинства, зі шкільної пори ми знаємо, що кожен з нас завжди й всюди повинен залишатися людиною. Але який насправді сенс, закладений у цих словах? Що насправді такого «людяного» є в нас, і чому ми маємо пам’ятати про всяк час? Під терміном «людяність» ми подумки вказуємо на такі чесноти, як доброта, почуття справедливості, вміння співчувати і розуміти оточуючих. Але чи завжди ми концентруємо увагу на цих рисах в своїх вчинках та діях?

Від тварин ми відрізняємося, перш за все, здатністю робити той чи інший вибір на користь певного варіанту розвитку подій в певних життєвих ситуаціях. Наш відповідальність, наш вибір – все це в сукупності визначає, який характер буде мати наше подальше життя, який характер буде у стосунках із людьми. Людина сама по собі може бути будь-якою – доброю чи злою, дружелюбною чи лицемірною, відповідальною чи лінивою. Ми і тільки ми вирішуємо врешті решт, як нас будуть сприймати оточуючі люди. Саме ми вирішуємо який характер відносин у нас буде у суспільстві, чи зможемо ми допомогти людям, якщо буде така потреба виникати, чи просто будемо використовувати людей для власної вигоди.

Радує той факт, що в нас є орієнтир універсального типу стосовно того, що можна вважати правильним, а що, навпаки, ні. Цей «компас» - наша совість. Цей дивний внутрішній голос, природа якого достеменно не вивчена, зберігає від нас від помилок при умові прислухування до нього. «Стався до інших так, як би ти хотів, щоб до тебе ставились» - дієвий життєвий принцип. Окрім того треба намагатися не поступатися власними інтересами за умови, що вони не шкодять оточуючим вам людям.

В історії людства багато прикладів відомих особистостей, котрі обрали для себе важкий шлях боротьби за правду та чесність в усіх без винятку сферах життя – наука, мистецтво, політика тощо. Марія Кюрі, Тарас Шевченко, Іван Мазепа – це лічені одиниці, котрі на власному прикладі показали, як важко часто буває мати власний погляд на різні речі. Звичайно, кожен з них – це Людина з великої літери. Але бути відомим ще не означає бути дійсно Людиною.

Як би там не було, мої батьки змалку мене виховували так, аби я, ким би не був та на кого не вивчився, перш за все був людиною. Людиною, яка стане гідним членом сучасного суспільства. Людиною, яка буде брати відповідальність за себе, за свої вчинки, та спрямовувати свої дії та розум на добрі вчинки не тільки на своє, а й на благо оточуючих людей.