Твір на тему: «Справжнє кохання»

«Я кохаю тебе» - нема сумнівів, що ці слова у свій бік бажає чути кожна людина. Кожному життєво потрібно, щоб його любили, цінували та чекали. А найбільше щастя – це коли це тепле почуття є взаємним. Тільки так і не інакше.

Що ж таке власне кохання? – Перш за все, це - почуття, коріння якого пронизують наше тіло, нашу душу та всі наші помисли, природа якого навіть в наш час є достеменне невідомою. Глибока сердечна прихильність однієї людини до іншої – саме так лаконічно можна пояснити це справжнісіньке диво в житті людини. При цьому слід зазначити, що кохати можна тільки людину, але аж ніяк не борщ, дерево чи якісь квіти. Замість цього доцільним є використання слова «любити». Саме любити, а не кохати, бути прихильним до чогось. Запалив вогник в серці людини, вона на очах змінюються на краще, наче квітка, чий бутон розкрився. Слово «любов» доцільне по відношенню до стосунків між людьми. Ба, навіть повага та розуміння до Бога та вищих сил ми називаємо коханням, і не інакше.

Але яке кохання ми маємо право називати справжнім? Скоріш за все, це стосунки, де люди навзаєм дарують увагу, тепле ставлення, турботу тощо. Люди більш за все цінують те тепло, яке виходить з душі та серця найголовнішої людини на світі – своєї другої половинки. Прикладом таких ідеальних відносин можна з повною впевненістю назвати Лукаша та Мавку з безсмертного твору Лесі Українки «Лісова пісня».

Але то література. А в житті найкращим прикладом чистої та щирої любові я беззаперечно вважаю своїх батьків, що подарували мені найцінніше, що я маю – це життя та змогу побачити цей світ, яким би він не був, з усіма його позитивними рисами та вадами. Колись випадково вони познайомились один з одним на вулиці. Моя майбутня мати несла важкі пакунки на ринок, аби щось вторгувати. А батько на той час працював водієм. Він як раз стояв біля власної автівки. Побачивши її, щось голосно викрикнув їй навздогін. Що саме вже й не пам’ятає, але точно пожартував. З того часу вони постійно спілкувались і одного дня зрозуміли, що не можуть один без одного. Так і народилася моя родина, а згодом і я побачив цей світ.

Вони разом вже більше двадцяти років. В сімейному житті буває всяке, але навіть коли вони сваряться, вони це роблять люблячи, з деякою часткою гумору та філософії. Чесність та довіра, ніжність та романтика у стосунках – все це є невід’ємними складовими частинами життя люблячих людей. Радість і горе – всім цим охоче діляться вони. Я люблю своїх батьків.