Твір на тему: «Кохання у стосунках не головне?»

Відомо, що у аристократичних родинах раніше заборонялося одружуватися з людиною, яка займає нижчі щаблі суспільства. І тепер ми бачимо подібну картину, коли батьки заможної невістки забороняють їй виходити заміж за хлопця з бідної сім’ї. Тож, чи означає це, що у стосунках любов не головне?

Над таємницею щасливих сімейних стосунків вже багато століть ламають голови всі філософи і мудреці, які досі так і не змогли назвати формули щастя. Здавна батьки на свій власний розсуд вирішували з ким їм одружувати дітей, але тепер, здавалось би, сімейне щастя нарешті залежить від кохання між двома обранцями долі.

Часто ми чуємо, що побут здатен вбити найглибші почуття, та справжнє кохання – це не лише романтика, але й повага, відданість, взаємність між двома люблячими серцями, для яких і цілого світу стає замало. Це мені довелося спостерігати на прикладі відносин моєї бабусі і дідуся. Вони змогли прожити разом більше сорока років і їхню родину завжди скріплювали спільне господарство, відпочинок та сім’я. Така відвертість між ними збереглася через те, що вони ніколи не ображали та не ображалися на один одного. Саме так вони мені пояснили успіх їх сімейного щастя.

Тим, що батьки намагаються одружити дітей з представниками свого кола, дуже доречно та логічно поясняється наявність батьківської опіки, адже, на їх думку, в цьому випадку у дітей знаходиться значно більше спільних речей та рис. Але, я вважаю, що без справжнього кохання навіть такі стосунки приречені на нещастя.

На мою думку, вірним є вислів про те, що молоді повинні дивитися в один бік, а не один на одного, так як в цьому випадку в їхньому житті завжди будуть спільні цілі та взаємопорозуміння. І, звичайно, їх повинно пов’язувати разом справжнє спільне кохання. Думаю, ці дві складові неодмінно повинні стати головними чинниками щасливих стосунків. Якщо бракуватиме якоїсь однієї складової, то й життя піде зовсім в зворотній бік, як у драмі «Бояриня» Лесі Українки. Оксана страждає, що, не дивлячись на любов чоловіка, вимушена жити за чужими звичаями. А скільки ще нещасних від кохання випадків описано в літературі, серед яких шлюб Івана та Палагни у «Тінях забутих предків» М. Коцюбинського та подружжя Кареніних з «Анни Кареніної» Л. Толстого тощо.

Виходить, що навіть одного кохання буває замало, але без кохання дійсно не буває нічого.